Меню
Історія боротьби з імперією зла

Історія боротьби з імперією зла

Author content: Valerii Zhukov

У ці спекотні серпневі дні західноєвропейська і російська еліти були захоплені прогнозом можливого рішення Президента США шодо російського питання. Візування Д.Трампом закону Countering America’s Adversaries Through Sanctionsо (протидія противникам Америки за допомогою санкіцій) ознаменується в сучасній історії, як повторний перехід США від системи стримувань і противаг до активної протидії агресивній політиці Росії (попередній демарш був реалізований адміністрацією Рональда Рейгана у 1983 році).

“Жодне твердження росіян не можна приймати за істину, якщо не побачиш на власні очі підтвердження” /Роберт Хайнлайн/.

Дивно, але майже 80 років тому, саме на початку серпня 1939 року, в американському журналі “Вражаюча наукова фантастика”, з’явилось перше фантастичне оповідання Роберта Хайнлайна – майбутнього співавтора гучної рейганівської програми СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива).

Звільнившись з військово-морського флоту за інвалідністю, з метою отримання додаткового прибутку, Роберт Хайнлайн у 1939 році спробував себе в ролі письменника. Після першої публікації він отримав гонорар в розмірі 70$, а також підписав з редактором журналу договір про співпрацю на постійній основі.

Незабаром знання і досвід, отримані на військовій службі, стали в нагоді під час Другої світової війни. Два майбутніх відомих письменника – фантаста: Роберт Хайнлайн та Айзек Азімов працювали в науково-дослідній лабораторії ВМС США. Основна наукова спеціалізація – боротьба з обмерзанням літаків на великих висотах, а також розробка апаратури для “сліпої посадки”.  Письменники приймали участь і у створенні висотно-компенсуючого костюму, що використовується льотчиками на значних висотах.

Стратегічна оборонна ініціатива

Згодом, у вісімдесяті роки, знаходячись у складі Консультативної ради з національної космічної політики, Роберт Хайнлайн не тільки взяв участь у створенні програми “Стратегічна оборонна ініціатива”, але й став співавтором знаменитої промови Рональда Рейгана, в якій СРСР був названий “Імперією зла”.

Крім цього, будучи одним з найбільш відомих письменників – фантастів, Роберт Хайнлайн написав саркастичне оповідання про “ненав’язливий радянський сервіс”, з яким особисто зіткнувся у 1960 році. Втім, можливо оповідання “Inside Intourist” було надруковано, у тому числі, як пам’ятка для туристів з цивілізованих країн, що бажають відвідати СРСР.

Inside Intourist

Витяг з оповідання говорить сам за себе: “Ви обмінюєте в” Інтуристі “чотири карбованці за долар, а це означає, що вас обдирають, як липку, бо реальний курс близький до сорока карбованців за долар. У готелі вам запропонують на вибір “люкс” або туристичні класи “А” і “Б”. Самотній мандрівник може ризикнути зупинитися в туристичному класі “Б”, якщо він не заперечує проти громадського туалету, ванної сумнівної чистоти і ліжка з сусідом у власному номері. Але, поклавши руку на серце, я ніяк не можу рекомендувати вам і категорію “люкс”, тому що навіть краще в Росії – приголомшливо кепсько за нашими стандартами. Ванні кімнати без ванни, навіть цілі готелі без ванн, відсутність гарячої води, “ексцентричні”, якщо не гірше, туалети, несмачна їжа, брудний посуд, очікування, що зводять з розуму.

Після прибуття вам в обмін на туристичний ваучер нададуть безліч документів. Одним з них виявиться книжечка з купонами на харчування, по чотири щодня. Місця, де вас годує “Інтурист”, варіюють від стерпного до дуже поганого. Їдальня часто виявляється зачиненою, там може з’явитися політична делегація з Азії або Африки або театральна трупа, що гастролює та взагалі хто завгодно.

У будь-якому готелі “Інтуристу” будь-який сервіс може бути скасований без попередження. Ваш гід може і не бути впертим комуністом, і, якщо вирішить, що вам можна довіритися, він або вона будуть досить відверті. Тільки будьте обережні і не згадуйте нічого, що має хоча б віддалене відношення до політики, якщо поблизу є третя особа, особливо водій. Він може виявитися політичним супроводжуючим, який знає англійську, але робить вигляд ніби не знає її”.